Для війська пам’ять про полеглих — це невід’ємна складова військової честі, традиції та внутрішнього порядку, на якому тримається армія. Кожен полеглий Захисник України має право на гідне поховання з військовими почестями — і це обов’язок держави перед тими, хто віддав за неї життя.
Ми не згодні з судовим рішенням, яке визнає незаконною передачу земель для Національного військового меморіального кладовища. Рішення, винесене «іменем України», цинічно попирає права тих, хто загинув заради цього імені. Тих, хто вимовляв його в останню хвилину свого життя.
Судові рішення у сфері землекористування не можуть і не повинні нівелювати вже здійснене вшанування загиблих воїнів. Дотримання формальних норм без урахування їхнього змісту та мети є неприпустимим. Полеглі Захисники не мають ставати заручниками людської байдужості, професійної некомпетентності або правових спекуляцій. Чи, виносячи своє рішення, суд замислився, що буде з уже похованими воїнами?
Хорунжа служба 1-го корпусу НГУ «Азов» наголошує: держава під час війни не має права руйнувати ритуали пам’яті. Місце поховання воїнів — це частина бойового побратимства, символ тяглості війська і відповідальності живих перед мертвими. І в Україні воно має бути там, де перебуває зараз. Там, де його визначила держава.