Сьогодні Україна вшановує чин героїв-добровольців, які зупинили стрімку атаку російської більшовицької армії під станцією Крути. Готовність молоді до опору та уміла організація оборони командирами зірвали плани окупантів та стали прикладом звитяги й відданості справі для всіх наступних поколінь українців.
Російська сторона тоді вважала, що добре підготувалася до наступу. Більшовикам вдалося ввести в оману вище військово-політичне командування УНР, скористатися інертністю більшості ветеранів І-ї Світової війни, організувати заворушення в Києві руками своїх агентів. Залишалося здійснити стрімкий рейд на столицю України, щоб встановити там окупаційну владу, бо контроль над Києвом визначав, хто буде говорити від імені України зі світом.
Відстояти Київ випала честь курсантам 1-ї української юнкерської школи імені Богдана Хмельницького, бійцям Студентського куреня та Вільного козацтва та інших підрозділів. Переважно, це були молоді люди, але не коректно говорити про них як про жертв війни. Вони були героями, і добровільно обрали шлях захисників України.
В ході багатогодинного бою український гарнізон під командуванням Аверкія Гончаренка, посилений бронепоїздом Семена Лощенка, знищив щонайменше 300 більшовиків. Скориставшись погодою, гарнізон організовано відступив до Києва, попередньо зруйнувавши залізницю й затримавши більшовицький наступ ще на кілька днів. І саме цей виграний час дозволив уряду знайти союзників для боротьби з росіянами.
Оборонці Крут винесли з того бою не лише славу, а й безцінний досвід протистояння російській армії. Вони зрозуміли, що перевага в кількості особового складу та озброєнні не робить росіян непереможними. На прикладі 27 страчених побратимів, які потрапили в полон, вони переконалися, що російським окупантам не знайомі людяність і честь. Учасники бою під Крутами пізніше брали участь у визначних битвах Перших та Других визвольних змагань, надихаючи інших борців за волю України.
Героям слава!