Вступ — шоколадна цукерка від НКВД
23 травня 1938 р., нідерландське місто Роттердам. Чоловік середнього зросту, вдягнений дещо скромно, проте виглядає як справжній джентльмен крокує вулицею Арт фан Нестраат до ресторану «Atlanta». Здійнявши сивий капелюх замовляє в кельнера херес та сідає за столик. За деякий час до нього підходить молодший чоловік, який тримав рукавички й пакет, які поклав на крісло поруч. По кількох хвилинах розмови передає пакет джентльмену, прощається і швидко йде. Джентльмен розраховується та взявши пакет (плитка валізочка в якій продаються цукерки) крокує до вулиці Консінгел, де зупинившись біля кінотеатру «Люм’єр», розглядає його афішу. Гучний вибух, джентльмен з валізочкою розлітається на шматки. Поліція, яка прибуває на місце злочину, виявляє рештки вибухового пристрою у коробці шоколадних цукерок, паспорт на ім’я Йозефа Новака та візитівку готелю «Централь».
28 травня, в обідню пору, на цвинтарі «Кросвейк» поховали жертву вибуху, громадянина Литви, особистого ворога Й.Сталіна, лідера ОУН Євгена Коновальця.
Коновалець до ОУН: Січові Стрільці
З початком Першої Світової війни Є. Коновальця мобілізують до австрійської армії, а у червні 1915 року в складі Українських Січових Стрільців він бере участь в боях за г. Маківку в Карпатах, де і потрапляє в російський полон.
Перебуваючи в полоні Євген Коновалець згуртовує українців, особисто контролює щоб вони всі були доглянуті, помиті, вдягнені, організовує українську бібліотеку, гурток «Просвіти». Активно стежить за подіями на фронті, політичною і міжнародною ситуацією передплачуючи та читаючи російську пресу. З початком революційних подій у 1917 році Євген Коновалець втікає з полону та їде у Київ, де долучається до формування Галицько-буковинського куреня Січових стрільців, який з січня 1918 року й очолює. Командує Січовими Стрільцями у боях проти більшовицьких військ у 1918–1919 роках, проте в 1919 році Стрілецька Рада приймає рішення про саморозпуск Січових стрільців, оскільки Дієва армія УНР опиняється в «трикутнику смерті» між польськими, денікінськими та більшовицькими військами, виснажена втратами та епідемією тифу. Східні терени України окуповує більшовицька Росія, а західні – Польща.
УВО: перша підпільна мережа
Ідея боротьби за українську державу не полишає Євгена Коновальця, він вбачав можливість у творенні незалежної України через боротьбу з Польською республікою, яка окупувала територію ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) та встановила польську адміністрацію з обмеженням прав українського населення.
З цією метою створюється у серпні 1920 р., Українська військова організація. УВО це — підпільна революційно-політична організація, створена з метою продовження збройної боротьби за незалежність та соборність України після поразки національно-визвольних змагань. Незважаючи на суперечки між соратниками по Стрілецькій раді, старшинами Галицької армії, Коновальцю вдається організувати однодумців у боротьбі за державність та очолити УВО. Він умів слухати людей та переконувати їх, примиряти опонентів заради спільної мети — Української Самостійної Соборної Держави (УССД).
Спочатку УВО готувалася до бойових дій на випадок війни, здійснює перепис військовиків, закуповує та складує зброю, шукає ситуативних союзників та готує ґрунт для повстання в Східній Галичині. З 1922 р., УВО починає здійснювати диверсії на залізниці та лініях зв’язку, підпалення військових складів та поліцейських відділків, експропріації (напади на фінансові установи) та політичні замахи проти представників окупаційної влади для привернення уваги до «українського питання». Паралельно велась робота і на міжнародному рівні.
Литва, яка також потерпала від агресивних дій Польської республіки (окупація Віленського краю та міста Вільнюс) починає співпрацювати з УВО з 1925р. УВО надає інформацію військового характеру для литовців, навзамін отримує дипломатичну підтримку, документи, фінансову допомогу. Коновалець отримує литовське громадянство та журналістське посвідчення, що дає йому змогу легалізуватись.
Яскравим прикладом співпраці є переправка двох підводних човнів куплених Литвою в Німеччини. Боївка УВО дізнається про розташування польських морських сил у Балтійському морі, що дає можливість успішно доправити субмарини до литовського порту, а у 1926 р., УВО зриває запланований поляками військовий наступ.
УВО створює інформаційний супровід щоб донести, що її акції це національно-визвольна боротьба українців, а не тероризм. Для цього, за кордоном, друкується газета «Сурма», і підпільно розповсюджується окупованою територією України.
Створення ОУН: 1929 рік
УВО здобула значну популярність серед революційно налаштованої, радикальної молоді яка гуртувалась у різноманітні націоналістичні спілки. Маючи за мету об’єднати усі націоналістичні сили в боротьбі за УССД Євген Коновалець висовує пропозицію утворити ОУН.
Організація Українських Націоналістів, ОУН це — український, підпільний національно-визвольний рух, що мав за мету відновлення незалежності та формування Української Соборної Самостійної Держави (УССД), яка досягалась через національну революцію та збройну боротьбу проти окупаційних режимів (Польща, СРСР). Цей рух, з часом трансформувався в чітку ієрархічну організацію, на чолі з Є.Коновальцем, який завдяки особистісним якостям, авторитету та дисципліні умів згладжувати протиріччя членів та змушувати їх працювати в спільному напрямку.
ОУН, в баченні Коновальця, мала поєднувати політичну і збройну боротьбу, спрямовану проти ворогів української державності, Починається активна боротьба проти польської окупації, через саботажі, експропріації (напади на фінансові установи) та атентати (замахи на високопосадовців), найгучніший – вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького. Його авторитет серед націоналістів був беззаперечним, що давало змогу загасити суперечки «старої гвардії» з емігрантських кіл та «гарячих голів» з окупованих територій Галичини, які називали стиль боротьби емігрантів «кав’ярним».
Створюються осередки ОУН в Європі (Австрія, Чехословаччина, Німеччина, Литва, Італія), на Далекому Сході та в США. Під керівництвом Євгена Коновальця ОУН розгорнула активну діяльність не лише на заході України, але й у Європі, залучаючи українську діаспору до визвольного руху та намагаючись заручитися підтримкою інших держав у боротьбі проти СРСР та Польщі. Відомі його поїздки до емігрантів США, де він проводив зустрічі та збирав кошти на збройну боротьбу проти окупантів. У Лізі Націй, завдяки роботі проведеній Коновальцем, піднімалось не тільки питання західноукраїнських земель, але й питання Голодомору 1932-33 р., що неабияк злякало Москву.
Безперечно, Кремль побачив у Коновальці загрозу – людину, яка могла організувати рух спротиву більшовизму, тому совєтські спецслужби почали полювання на полковника Коновальця.
ОУН і НКВД: полювання починається
Операція з ліквідації Євгена Коновальця тривала з 1933 р., по 1938 р. під назвою «Ставка». Реалізувало її НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ, рос. НКВД). НКВД це – одне з міністерств уряду СРСР з надзвичайно широкими повноваженнями, основною функцією була боротьба з політичними опонентами радянської влади.
Для засилання агента-вбивці НКВС задумало багатоходівку. Ключову роль відіграв колишній чотовий Січових Стрільців Василь Лебедь, який мав організувати підпільні осередки спротиву, проте потрапив до рук чекістів і погодився на співпрацю. У 1933 р., Лебедь прибуває до Бельгії, виходить на контакт з Є.Коновальцем та переконує його що створив підпільний осередок ОУН та повертається УРСР.
В. Лебедь разом із П. Судоплатовим (кадровий НКВдист) у 1935 р. прибувають в Фінляндію та виходять на Коновальця, з яким входять у довірливі стосунки. Лебедь рекомендує Судоплатова як свого племінника Павла Валюха, готового до боротьби за українську державу.
Судоплатов і операція в Роттердамі
Агент «Валюх» вже кілька разів зустрічався з Коновальцем, тому той не відчував небезпеки. Судоплатов у своїх мемуарах, згадує, наказ на вбивство Коновальця особисто дав Й. Сталін. Адже Коновалець, в очах Сталіна, був особистістю яка здатна організувати майбутнє повстання народів проти СРСР.
Зустрівшись з полковником у ресторані «Атланта», убивця залишив коробку й пішов. Вибуховий механізм бомби мав спрацювати за півгодини. Їхня розмова тривала 8 хвилин, але за три хвилини після зустрічі, о 12:16, коли Євген Коновалець вийшов на вулицю, стався потужний вибух. Ймовірно виконавець також не мав залишитись в живих і розповісти подробиці убивства.
Розкол ОУН і спадщина Коновальця
Вбивство очільника ОУН, Євгена Коновальця мало сумні наслідки для українського визвольного руху. Протиріччя між молодим поколінням та «старою гвардією», вдало стримуване Коновальцем, з його смертю поглибилось. Як і розраховувало радянське керівництво це призвело до розколу і послаблення ОУН. Конфлікт призвів до розколу націоналістичного руху та утворення ОУН (б) — бандерівців та ОУН (м) — мельниківців.
Хоча смерть полковника нанесла непоправну втрату, проте не знищила український націоналістичний рух. Його діяльність заклала фундамент боротьби за власну державу та надихає нові покоління борців за незалежність власної Держави.
