Ставлення до військовослужбовців які пішли в СЗЧ неоднозначне. Водночас у підрозділах, де особливу увагу приділяють професіоналізму, дисципліни та відповідальності, оцінюють не лише сам факт порушення, а й причини, які до нього призвели, а також готовність людини взяти відповідальність за свої дії.
В Азові велике значення має довіра між бійцем, побратимами та командирами. Самовільне залишення частини сприймається як серйозне порушення військової дисципліни, адже кожен військовослужбовець є важливою частиною бойового колективу. Втрата людини безпосередньо впливає на підрозділ, збільшує навантаження на інших бійців та може позначатися на виконанні бойових завдань.
Водночас ставлення до тих, хто прагне повернутися до служби, часто відрізняється від ставлення до самого факту СЗЧ. Якщо військовослужбовець усвідомлює наслідки свого рішення, готовий пройти необхідні процедури та повернутися до виконання обов’язків, його служба після СЗЧ розглядається вже через призму подальших дій.
Для багатьох командирів і побратимів важливим є не лише допущена помилка, а й здатність людини визнати її та повернутися до строю.
Особливо це стосується військовослужбовців, які раніше сумлінно виконували бойові завдання, мають бойовий досвід і користувалися авторитетом серед побратимів. У таких випадках повернення може сприйматися як прояв відповідальності та бажання виправити ситуацію. Разом із тим довіра не відновлюється автоматично — її необхідно підтверджувати власними діями, дисципліною та готовністю працювати на спільний результат.
Для Азову традиційно важливими залишаються не лише професійні навички, а й особисті якості бійця: чесність, відповідальність, відданість підрозділу та готовність нести відповідальність за власні рішення. Саме тому процес поновлення після СЗЧ розглядається не лише як юридична процедура, а й як можливість для військовослужбовця довести свою мотивацію повернутися до служби та знову стати повноцінною частиною бойового колективу.
